Країна глибокого буріння. Як українці добували газ для СРСР

Всього на Уренгої “Укрбургазом” пробурено 2 млн метрів порід і здано в експлуатацію 598 свердловин, що дозволило росіянам видобувати в рік 30 млрд кубометрів газу. Це рекордний показник буріння на газ у Радянському Союзі.

З огляду на черговий сезонний сплеск газових скандалів "Історична Правда" пропонує згадати часи, коли Україна не імпортувала, а експортувала природний газ. До того ж сибірські газові родовища, що на них базується нинішня влада Кремля, так само були освоєні українцями.

Перший магістральний газопровід на теренах не тільки України, а й усього СРСР було збудовано у 1940 році від Дашавського газового родовища (біля м. Дрогобич) до Львова. Довжина газопроводу — 70 км.

Перше велике газове родовище в Україні — Дашавське — було відкрите 1913 року. Галичина тоді була одним із найбільших у світі "вуглеводневих" регіонів. В радянські часи разом із Саратовським (Поволжжя) Дашавське родовище стало одним із двох основних джерел постачання газу до Москви.

Ось як описує стан газопроводу у 1948 році підпільниця УПА Марічка Савчин:

"Дуже важко було проходити в околицях села Дашави, де простягались болота над річкою Стрий. Треба було йти доволі довго по рурі газопроводу Дашава — Київ. В тій низовині газопровід не був укопаний в землю, а лежав зверху, на болоті, обпертий на дерев'яних дрючках.

Рури, не обцементовані, як за польських часів, ржавіли від болота, дірявіли. До того, селяни з довколишніх сіл самі проверчували діри і відводили газ до домів та вживали в кухнях, огрівали ним помешкання. Все це робилось примітивно, бо влада не дбала про відведення газу до сіл.

...Врешті ми пройшли, слава Богу, ніхто не посковзнувсь. Ішли, як удень. Понад рік тому тут вибухнув газ. Він ще й дотепер горів ясним стовпом, і не могли його погасити".

http://img.istpravda.com.ua/images/doc/0/e/0e88579-dashava-moskva.jpg

У 1954 році збудовано рекордну за довжиною і потужністю трубу Дашава — Київ — Москва (довжина — 1302 км, діаметр — 530 мм). А після побудови газогонів до Білорусі, Прибалтики та Польщі Україна стає одним з найбільших експортерів газу в Європі.

Зараз на базі "відпрацьованих" дашавських свердловин створено підземні сховища газу (ПСГ). Це один із головних козирів нашої газотранспортної системи, який дає можливість накопичувати велику кільксть транзитного газу протягом теплого сезону, щоб узимку оперативно подавати паливо споживачам у Західній Європі.

У 1960-х роках центр української газової промисловості перемістився із заходу на схід. У 1956-му почалася промислова експлуатація Шебелинського родовища на Харківщині. Місткість Шебелинки — 500 млрд куб. м газу.

Незабаром до Харківщини прокладуть магістральні труби з Києва, Херсона, Кишинева, два газопроводи буде побудовано з Москви. Україна забезпечує газом значну територію СРСР, переважно Росію.

Обсяги експорту зростають настільки, що виникають проблеми з газозабезпеченням самої республіки. 1967 року перший секретар ЦК КПУ Петро Шелест напише в листі до ЦК КПРС:

"Незважаючи на наявність в Україні розгалуженої мережі магістральних газопроводів, ряд промислових центрів, особливо Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг, Львів та інші міста західних областей України, в зимовий період переживають серйозні труднощі, пов’язані з газозабезпеченням".

1975-й — рік розквіту українського газовидобутку. В Україні видобуто (!) 68,7 млрд куб. м газу, республіка експортує енергоресурси до Росії, Білорусі, Литви, Латвії, Польщі, Чехословаччини.

У 1970-х роках відкрито гігантські поклади газу на заході Сибіру, на початку 1980-х звідти прокладено магістральні газопроводи "Уренгой-Ужгород", "Союз", "Братерство". В УРСР зосереджені флагмани наукової думки у сфері видобування і транспортування газу — НДІ "Трансгаз" та "Укргазпроект" (Київ), "ПівденНДІДіПроГаз" (Донецьк).

 

1994 рік — Газпром здійснив першу невдалу спробу викупити частину магістральних газопроводів і підземних сховищ ГТС України. Запропонована ціна — $400 млн.

 

За кілька днів "Укрбургазу" виповниться 35 років. За сухими цифрами цього тексту ховається історія досягнень, якими можна пишатися і про які треба нагадувати.