Попробуйте выиграть у Приватбанка

как-то сказала Кужель по телевизору.

Позов

про визнання недійсним кредитного договору і стягнення переплати.

Ціна позову 4500(чотири тисячі п’ятсот) грн..

В пошуках кредиту, 12.03.2008 року я звернувся до відділення ХФ ЗАТ «ПриватБанк». Мене ознайомили під підпис з умовами кредитування (Справка об условиях кредитования с использованием кредитки универсальная GOLD MINI)і дали заповнити спецільну форму, яку потім, в листі від 12.10.2010 назвали анкетою заявою. В жодному з цих паперів, які я підписав не зазначалось про те, що вони є складовою частиною кредитного договору, чи про те, що ще однією частиною цього договору є «Правила надання банківських послуг» які треба дивитись на сайті, ані про те, що підписуючи ці папери, я підписую договір приєднання згідно зі ст..634 ЦК України, як про це мені потім було сказано в листі від 12.10.2008. 22.03.2008 року мені було видано дві пластикові карти 4149625305023770 та 4401295002019977, які у сукупності і є кредиткою GOLD MINI. Ці картки взаємодіють з одним рахунком. Перша дає можливість розраховуватись нею при придбанні товарів, отримуючи при цьому пільги, друга користуватися банкоматом. Отримавши ці картки я був здивований тим, що я можу отримати кредит, не підписуючи кредитного договору, на підставі усної угоди, яка, до речі, одразу була порушена банком. Кредитний ліміт було обіцяно у розмірі $3000, а установлено у розмірі $1200. При такому ліміті ця картка стає невигідною в порівнянні з іншими.

         01.05.2008, в банкоматі за адресою Перекопська 20, я отримав перші кредитні кошти, 450 грн., вказавши суму у гривнях. Надалі я теж отримував тільки гривні. Запис у виписці банку, що 29..01.2009 я отримав $227 не відповідає дійсності, я отримав 1800 грн. на свій рахунок підприємця. За винятком ліміту, до середини 2009 року обслуговування картки велося, в основному, відповідно до укладеної усно угоди. З середини 2009 року картку була заблоковано. Повертати гроші на неї стало можливо, а знімати ні. Співробітники банка пояснили мені це забороною валютних кредитів. Тоді я попросив їх, спочатку усно, а потім письмово, залишивши плату за кредит, не нараховувати плату за обслуговування картки. Банк не тільки на припинив нарахування плати за обслуговування картки, а збільшив цю плату з $75 до $100. Усього з травня 2008, за даними банку, за договором, станом на 26.04.2011 мною було:

У жовтні 2010 року, через затримку з оплатою мною нарахованих мені платежів за карткою GOLD MINI банком була заблокована ще одна кредитна картка, 4149437404893008, з якою між мною та банком ніяких порозумінь не було. Мій борг по цій картці зараз складає 1500 грн. Гасити борг можливо, знімати гроші –ні.

.Все це спонукало мене з’ясувати юридичні аспекти укладеного договору про кредитування мене за допомогою картки . GOLD MINI.

         Я з’ясував, що:

1. Відповідно до ст..203 ЦК України зміст правочину не може суперечити інтересам держави. Кредити у валюті для використання валюти в Україні, суперечать інтересам держави.Вони призводять до введення в Україні долара США як ще однієї валюти, яка використовується для збереження і кредитування, до підриву економічної незалежності країни. Якби українські банки, своїм позичальникам мали платити доларами, а доходи отримували б у гривні. Гривня стояла б непорушно з моменту її введення. Після того, як в Росії почали переводити валютні кредити в рублі, рубль майже повернувся до свого докризового рівня.
2. Відповідно до ст. 1055 п.2 цей договір є нікчемним, бо його укладено з недодержанням письмової форми.
3. Тому, що використання іноземної валюти на території України суперечить інтересам держави воно обмежено низкою законів. Це стаття 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; ст. ст.. 192, 524, ч.3 533 Цивільного кодексу України. Стаття 192 визначає, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня, ст. 524, що зобов’язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України-гривні; ч.3 ст533 визначає, що іноземна валюта може використовуватись лише у випдках встановлених Законом (не підзаконним актом). Це стаття 3 Закону Украхни №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні, яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні; Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», далі «Декрет», який встановлює, що для використання іноземної валюти як засобу платежу резиденти мусять отримати на кожну валютну операцію індивідуальну ліцензію НБУ. Генеральна ліцензія не може замінити індивідуальну, бо згідно цього Декрету, вона може видаватися на операції, що не потребують індивідуальної ліцензії, тобто на ті, яких нема в переліку п.4 статті 5-ої Про це у листі від 02.06.2000 пише НБУ, «наявність у банку генеральної ліцензії не надає йому права на здійснення валютних операцій, які згідно із ст.5 Декрету мають проводитись лише на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України».    Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється: - якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); - у випадках, передбачених законами України.

Постанова НБУ є підзаконним актом, що не може протирічити законам, в даному, разі Декрету КМУ і ч.3 ст.533 ЦК України..

Якщо ця постанова надає права на здійснення заборонених законодавством операцій то в цій частині вона є незаконною і не повинна братися до уваги. Кредит надавався мені за моєю ініціативою. Я вказував через банкомат, на яку суму і в якій валюті я хочу отримати кошти і отримував їх у банкоматі. Звідси видно узгоджений порядок видачі кредитних коштів (без видачі яких кредитний договір в силу його реальності не є укладеним) – а саме, кошти видавалися по моїй заявці, яку я подавав, чи то вказуючи в банкоматі суму і валюту, чи звертаючись до операціоніста, як це було 29.01.2009, коли я попросив операціоніста переказати мені з мого карткового рахунку 1800 грн. на мій рахунок приватного підприємця ,. Отже, єдиним ініціатором вчинення валютної операції з надання валютного кредиту був саме я, позичальник.

Отримувачем за такою операцією також є позичальник, позаяк, я, позичальник отримував гроші. Тільки грошові кошти я отримував у гривні, а зобов’язання в доларах США.

Готівкову іноземна валюта використовувалась як засіб платежу при виконанні мною зобов’язань за спірним договором кредиту. Я вносив долари США в касу.. Вказане підтверджується наданими мною виписками банку, де вказана валюта операції.

Згідно п. 1.1. Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених постановою Правління Національного банку України від 30 травня 2007 № 200, ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні. Цими правилами, сторонам не надавалося право використовувати іноземну валюту як засіб платежу для розрахунків між резидентами України, і не могло надаватися, бо це б суперечило інтересам держави і Законам, які ці інтереси охороняють.

На підставі викладеного вважаю, що чинним, на момент укладення спірного кредитного договору, законодавством України сторонам не було надано право використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобов'язань по договору, в силу імперативних положень ст. ст. 192, 533 ЦК України, стаття 3 Закону Украхни №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», п. «г» ч. 4 ст. 5 Декрету. Якщо ще можна зрозуміти вимогу повернути тіло валютного кредиту в валюті, то вимога оплатити в валюті проценти, обслуговування карти, тобто плату за послуги банку, резидента України, не зрозуміла зовсім.

1. Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Виконання договору на умовах банку, тобто, з поверненням валюти, якої я не отримував, з внесенням плати за обслуговування не обслуговуваної картки, призводить до того, що фактична ставка по кредиту сягає 85% річних. Такі умови не можна назвати добросовісними, справедливими та розумними.
2. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 227 ЦК України встановлює, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), згідно зі статтею 227 ЦК є оспорюваним

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього договору, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі,-відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, прошу:

1. Оспорюваний кредитний договір відповідно до ст. ст. 203, 215, 227, ЦК України визнати недійсним в повному обсязі з моменту його укладення через те що він протирічить інтересам держави, через недодержання сторонами обов’язкової письмової форми укладання, через відсутність у його сторін на момент його укладення індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка передбачена пп. «г» п. 4 ст. 5 п. 4 ст. Декрету і дозволяла б використовувати сторонам іноземну валюту як засіб платежу при виконанні зобов’язань, через його несправедливість і нерозумність..
2. Відповідно до ст..216 ЦК України, з урахуванням того, що мною за договором було повернуто більше коштів ніж отримано, з урахуванням мого боргу (приблизно 1500грн) по картці 4149437404893008 стягнути з Відповідача різнцю, а саме 4500 (чотири тисячі п’ятсот) грн.. на мою користь, списвши відповідно з карти 4149437404893008 мій борг у розмірі 1500 грн.

Додаток:

                                         __________________ ОСОБА_1