Мой вариант 66 сонета Шекспира

На модерации Отложенный

Я кличу смерть, бо тяжко від наруги

Там, де божеволіє шляхетство у нестатках,

Де лаврами увінчані злодюги,

Незайманість дівочу продають за статки.

 

І віри чистої в людей уже немає,

І тільки ницість пишно розцвітає,

І досконалість там є жертвою брехні, 

І мистецтво там ховається на дні.

 

І чахне сила бо неміч там панує,

І дурість править над знанням

І щирість вже нікого не лікує

І добро у зла є тільки надбанням...

Я змучився і готовий все закинуть,

Та як мені тебе, коханую, покинуть?