МОВА ВЕЛИЧАВА

                                              
                                             Якщо в нашій безталанній мові
                                             Набереться двісті тисяч слів,
                                             То за кожне українське слово
                                             Вже поклали сто голів...

           Нашу мову величаву
           Чуємо не всюди.
           І не мова винна в цьому -
           Винуваті люди.
           Не вживеться щира мова
           З кволими рабами,
           В яких думка на припоні,
           Язик за зубами.


           У чиновницьких чуланах,
           Де столи дубові,
           Де неволя і сваволя,
           Тісно нашій мові.
           По крамницях та пивницях,
           Де й повітря п'яне,
           Гасне, в'яне слово наше
           Степове, духмяне.
           Не для "куплі" мова наша
           І не для "продажі".
           Не для того, щоб базікать
           На ледачім пляжі.
           Наше слово не ввібгати
           У сухі трактати,
           Щоб лакейством хліба кусень
           Підло заробляти,
           Щоб брехати, щоб дурити,
           Забивати баки,
           Позичаючи нахабно
           Очі у собаки.
           На зачовганих асфальтах,
           Де смолою пахне,
           Наше слово крила губить,
           Наша мова чахне...